Державна податкова адміністрація України розглянула лист Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України від 10 лютого 2005 року N 06-10/10-107 <...> і повідомляє.

Статтею 4 Закону "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

При цьому на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Згідно з п. 1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) під товарами розуміють матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються в будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до пункту 7.6 статті 7 Закону операції з торгівлі цінними паперами та деривативами відносяться до операцій особливого виду і оподатковуються за правилами, установленими цим підпунктом.

Зокрема, підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону встановлено, що платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових операцій з цінними паперами та деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Абзацом п'ятим цього підпункту встановлено, що норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку. Тому емітент векселя не відображає операцію емісії векселя в податковому обліку.