ДПАУ проаналізувала звернення щодо порядку перерахування торговцями ринкового збору до місцевого бюджету і повідомляє таке.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону. Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктами 24 і 28 ст. 26 Закону України від 21.05.97 р. N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом, прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Статтею 15 цього Закону визначено місцевий збір - ринковий. Пунктом 3 зазначеної статті встановлено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України. При цьому ринковий збір є обов'язковим для встановлення органами місцевого самоврядування за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього збору.

Порядок справляння місцевих податків і зборів визначено Декретом КМУ від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (далі - Декрет). Відповідно до ст. 18 Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів.

Статтею 4 Декрету визначено, що ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20% мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).

Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

З метою стимулювання розвитку малого підприємництва та відповідно до п. 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України Указом Президента України від 28.06.99 р. N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" установлено, що ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи. Відповідно до статті 3 цього Указу ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку.

Статтею 5 Указу визначено, що у разі виявлення на ринку під час проведення контрольної перевірки працівниками органів ДПС торговців без касових чеків, що засвідчують сплату ринкового збору, з цих торговців стягується штраф у сумі, еквівалентній п'яти розмірам ринкового збору, а з адміністрації ринку - у розмірі 10 нмдг.

Відповідно до п. 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки України, МВС України, ДПАУ, Держстандарту України від 26.02.2002 р. N 57/188/84/105 і зареєстрованих у Мін'юсті України 22.03.2002 р. N 288/6576 (далі - Правила торгівлі на ринках), торговельне місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.