На виконання доручення ДПА України N 17121/7/17-3117 від 06.09.2004 р. Державна податкова адміністрація у м. Києві розглянула лист редакції бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит" і в межах своєї компетенції повідомляє.

Порядок організації розрахунків готівкою підприємств між собою, а також з підприємцями та фізичними особами встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. N 72 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за N 237/5428.

Відповідно до норм пункту 2.15 вказаного положення, кошти підзвіт видаються працівникам підприємства на відрядження; на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини (крім металобрухту); на всі інші виробничі (господарські) потреби.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з діючим Цивільним кодексом, договір підряду є цивільно-правовим договором, який укладається між фізичною особою та юридичною особою на виконання певної роботи.

За договором підряду, укладеним між підприємством і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Метою договору є отримання певного матеріального результату. При цьому підрядник сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За договором підряду оплачується результат праці. Він визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).