ДПАУ розглянула лист щодо роз'яснення з приводу оподаткування витрат на наймання жилих приміщень, що перевищують граничні норми (при перебуванні працівників у службових відрядженнях), і повідомляє.

Підпунктом 4.3.2 ст. 4 Закону України від 22.05-2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) встановлено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п. 9.10 ст. 9 цього Закону.

Сума витрат платника податку на відрядження, що не включається до загального оподатковуваного доходу, тобто не підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб, розраховується згідно з пп. 5.4.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", постановою КМУ від 23.04.99 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон" та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом МФУ від 13.03.98 р. N 59.

Згідно із пп. 2.1.5 п. 2 зазначеної Інструкції з дозволу керівника відрядженому працівникові можуть бути відшкодовані фактичні витрати, що перевищують граничні норми відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, на проїзд та службові телефонні переговори. При цьому зазначені витрати та витрати, визначені в третьому абзаці п. 1.8 розділу II цієї Інструкції, належать до компенсаційних, оскільки вони пов'язані з перебуванням у місці відрядження і не включаються до оподатковуваного доходу працівника.

Пунктом 1.19 Інструкції визначено, що дозвіл (погодження) керівника підприємства на відшкодування витрат понад встановлені норми оформляється письмово за довільною формою.