Прийнятий Верховною Радою України Закон "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, якісно змінив механізм справляння податку з доходів фізичних осіб (далі - податок) у порівнянні з прибутковим податком з громадян.

З метою уникнення суперечностей між чинними законодавчими актами, усунення прогалин та неузгодженостей пунктом 22.2 статті 22 Закону встановлено, що у разі якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Стосовно оподаткування доходів від продажу фізичними особами дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також їх лому і відходів

Відповідно до підпункту 4.3.19 пункту 4.3 статті 4 Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (та не підлягає відображенню в його річній податковій декларації) прибуток від операцій з майном або інвестиційними активами, який не підлягає оподаткуванню згідно з відповідними положеннями цього Закону.

Термін "інвестиційний актив", що вживається у Законі, також охоплює банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу (підпункт 9.6.7 "а" пункту 9.6 статті 9 Закону).

Про інвестиційні активи, які не підлягають оподаткуванню згідно з відповідними положеннями цього Закону, зазначено у підпункті 9.6.8 "б" пункту 9.6 статті 9 Закону: не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 4.3.3 та 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону. Проте зазначені підпункти (4.3.3 та 4.3.18) не стосуються інвестиційних активів у формі банківських металів, придбаних у банку, оскільки: 4.3.3 - сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітована Міністерством фінансів України; 4.3.18 - сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати...

Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними визначені Законом України від 18.11.97 р. N 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі - Закон N 637).

У Законі N 637 (стаття 1) терміни та поняття вживаються у такому значенні.

Дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи - (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): а) першого порядку - алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит... Операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням - дії, що пов'язані з: а) виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння. Банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Таким чином, операції з банківськими металами, придбаними у банку, є відокремленим сегментом усіх можливих операцій із дорогоцінними металами, віднесених Законом до операцій із інвестиційними активами.