ДПАУ розглянула заяву щодо сплати земельного податку і повідомляє.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - Кодекс), згідно з яким всі землі України поділяються на категорії за основним цільовим призначенням.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" (далі - Закон), який визначає розміри та порядок плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 2 Закону використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким землю передано у власність або надано в користування, у тому числі на умовах оренди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст. 13 Закону). Документація земельного кадастру включає, зокрема, дані про реєстрацію права власності на землю, право користування земельними ділянками та договори оренди землі, облік кількості та якості земель.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (ст. 15 Закону).

Порядок та підстави набуття і реалізації права власності на землю та права користування землею, в тому числі у разі переходу права власності на будівлю і споруду, визначаються Земельним кодексом України. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ст. 125 цього Кодексу право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується держактами, форми яких затверджуються КМУ.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди, який реєструється відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та держреєстрації забороняється (ст. 126 Земельного кодексу) .

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків (ст. 41 Цивільного кодексу України) .