- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Лист
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
29.12.2003 N 6742/К/17-0515 |
ДПАУ розглянула лист і в межах своєї компетенції повідомляє.
Законом України від 24.03.95 р.
N 108/95-ВР "Про оплату праці",
Кодексом законів про працю встановлено, що власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язані своєчасно виплачувати працівникові заробітну плату за виконану роботу не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із Законом України
"Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, податковий агент, зокрема, працедавець, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід, у тому числі у вигляді заробітної плати, на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок за ставками податку, наведеними у відповідних пунктах статті 7 Закону (пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону).
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу. Юридична особа одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (пп. 8.1.2 п. 8.1 ст.
8 Закону) .
Відповідно до
Закону відповідальність за ненарахування, неутримання і несплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб покладається, зокрема, на податкового агента. Розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлено нормами цього Закону (п. 20.1 ст. 20 Закону).
Заступник Голови | С.Лекарь |
Перейти до повного тексту