До Державної податкової адміністрації України надходять численні звернення підпорядкованих податкових органів стосовно того, що деякі установи банків не приймають розрахункові документи органів державної податкової служби на стягнення коштів з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності з метою погашення їх податкового боргу.

При цьому абзацом другим підпункту 19.3.1 статті 19 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" встановлено, що списання коштів з рахунків платника податків повинне здійснюватися банками за платіжними вимогами згідно з абзацом третім підпункту 10.1.1 етапі 10 цього Закону.

Таким чином, на перехідний період органи державної податкової служби здійснюють заходи щодо погашення суми податкового боргу шляхом надіслання банку, що обслуговує платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, пунктом 3 розділу V "Розрахунки платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів" постанови Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. N 135 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 р. за N 368/5559, також визначено, що списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється на підставі рішень податкових органів.

При цьому в реквізиті "Призначення платежу" стягувач зазначає назву, номер і дату цього рішення, а також назву та статтю закону, що передбачає списання (стягнення) коштів (а саме абзац третій підпункту 10.1.1 статті 10 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III).