У зв'язку з численними запитами щодо оподаткування земельних ділянок за межами населених пунктів, які надані на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, Державна податкова адміністрація України роз'яснює.

Земельним кодексом України (статті 72 - 75) визначено землі, що відносяться до земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, будинків рибалок і мисливців, належать до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до роз'яснення юридичного відділу секретаріату Верховної Ради України від 3 листопада 1997 року N 07-8/500 Земельний кодекс України не встановлює, у яке користування (постійне чи тимчасове) надаються ці землі. Це вирішується у кожному конкретному випадку відповідною радою.

Статтею 9 Закону України від 19 вересня 1996 року N 378/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" встановлено, що податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, за винятком земельних ділянок сільськогосподарського призначення, справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Іншого порядку плати за вищезгадані земельні ділянки Законом не встановлено.