Відповідно до вимог підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями (далі - Закон) податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податку вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, строк давності слід визначити для кожного податку, збору та неподаткового платежу окремо залежно від строків подання податкових декларацій.

Разом з тим слід зазначити, що при визначенні податкових зобов'язань платника податків контролюючим органом, період перевірки визначається таким чином.

Від дати подання останньої декларації, поданої до початку перевірки, такого платника відраховується не більше 1095 днів до граничного строку подання податкової декларації за податком, що перевіряється.

Відповідно до вимог підпункту 15.1.2 пункту 15.1 статті 15, податкове зобов'язання може бути нараховане без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 Закону, у разі якщо:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Таким чином, при поданні уточнюючої декларації за період, який перевищує термін строку давності, перевірці підлягають тільки ті, які підпадають під дію підпункту 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону.