У зв'язку з надходженням чисельних запитів податкових органів та платників податків щодо порядку визначення та застосування звичайних цін у податковому законодавстві, в тому числі у разі реалізації активів боржника або товарів за цінами, нижче ціни придбання, ДПА України повідомляє.

Згідно з нормами Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (п. 1.18 ст. 1; пп. 8.6.1 та пп. 8.9.1 ст. 8; пп. 9.4.3 ст. 9) при визначенні звичайної ціни у випадках, передбачених цим Законом, у тому числі при визначенні розміру штрафу за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без отримання попередньої необхідної згоди податкового органу на таке відчуження, треба керуватися правилами, встановленими Законом України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334).

Пунктом 1.12 ст. 1 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168) встановлено, що в цілях цього Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними у Законі N 334.

Порядок визначення звичайних цін встановлено у п. 1.20 ст. 1 Закону N 334. Відповідно до пп. 1.20.9 ст. 1 Закону N 334 додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених п. 1.20 цього Закону, КМУ має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними природними монополістами відповідно до закону. Затвердження інших нормативно-правових актів стосовно порядку визначення звичайних цін Закон N 334 не передбачає, тому в інших випадках п. 1.20 ст. 1 цього Закону є нормою прямої дії.

Слід також зазначити, що Закон N 334 чітко передбачає конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств. До таких випадків відносяться такі:

1. Визначення доходів та витрат від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій. Такі доходи та витрати слід визначати виходячи з договірної ціни товарообмінної (бартерної) операції, але не нижчої за звичайні ціни (пп. 7.1.1 ст. 7 Закону N 334.

2. Віднесення до складу валових витрат сум винагород або інших видів заохочень, які фактично виплачені пов'язаним з платником податку фізичним чи юридичним особам. Такі суми включаються до складу валових витрат за наявності документальних доказів, що вказану виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час), в межах сум, розрахованих за звичайними цінами (пп. 5.3.9 ст. 5 Закону N 334.

3. Віднесення до складу валових витрат сум збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) пов'язаним з таким платником податку особам. Такі суми збитків не включаються до складу валових витрат у разі продажу (обміну) товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам за цінами, що нижчі за звичайні (пп. 5.3.9 ст. 5 Закону N 334.

4. Визначення доходу, отриманого платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, юридичним особам, які не є платниками податку на прибуток підприємств, або сплачують цей податок за іншими, ніж платник податку, ставками. Такий дохід визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на зазначені товари (роботи, послуги), що діяли на дату продажу (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону N 334.

5. Визначення витрат, понесених платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, юридичної особи, яка не є платником податку на прибуток підприємств, або сплачує цей податок за іншими, ніж платник податку, ставками. Такі витрати визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату придбання (пп. 7.4.2, 7.4.3 ст. 7 Закону N 334.

6. Визначення витрат платника податку на сплату процентів за депозитами, орендними платежами, цивільно-правовими договорами пов'язаним з таким платником особам. Такі витрати визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит) (пп. 7.4.4 ст. 7 Закону N 334.

7. Визначення бази для нарахування авансового внеску з податку на прибуток у разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової. Базою для такого нарахування є вартість відповідної виплати, розрахована за звичайними цінами (пп. 7.8.2 ст. 7 Закону N 334).

8. Визначення вартості майна, яке отримує власник корпоративних прав під час розподілу ліквідаційною комісією майна платника податку, що ліквідується. У разі коли така вартість, розрахована за звичайними цінами, перевищує суму витрат, понесених платником податку на придбання цих прав, сума такого перевищення включається до складу валових доходів такого платника. У разі коли така вартість, розрахована за звичайними цінами, є меншою за суму витрат, понесених платником податку на придбання цих прав, то ця різниця включається до складу валових доходів такого платника (пп. 7.8.9 ст. 7 Закону N 334).

9. Відображення у податковому обліку операцій з повернення орендарем об'єкта фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність. Таке повернення прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем об'єкта фінансового лізингу орендодавцю за звичайною ціною, що діє на момент такого зворотного продажу (пп. 7.9.6 ст. 7 Закону N 334).

10. Віднесення до основної діяльності неприбуткової організації продажу товарів (послуг), які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було створено таку неприбуткову організацію, та які є тісно пов'язаними з її основною діяльністю. Такий продаж вважається основною діяльністю неприбуткової організації, якщо він здійснюється за цінами, нижчими за звичайні (пп. 7.11.13 ст. 7 Закону N 334.

Одночасно у Законі N 168 також встановлено конкретні випадки застосування звичайних цін. Так, база оподаткування з ПДВ визначається з урахуванням звичайних цін у таких випадках:

1. Продаж товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій (п. 4.2 ст. 4 Закону N 168.

2. Здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) (п. 4.2 ст. 4 Закону N 168.

3. Здійснення натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку (п. 4.2 ст. 4 Закону N 168).

4. Передача товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на які не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації (п. 4.2 ст. 4 Закону N 168.