1. Відповідно до пп.1.18.2 п.1.18 ст.1 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) фінансовий лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.

Підпунктом 8.5.2 п.8.5 ст.8 цього Закону встановлено, що балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.

Таким чином, підприємство, що отримало у фінансовий лізинг, наприклад, автомобільний транспорт, збільшує балансову вартість основних фондів групи 2 на вартість такого автомобільного транспорту та нараховує амортизацію на всю її балансову вартість з урахуванням вартості об'єктів фінансового лізингу.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Платник податку - лізингоотримувач може за погодженням із лізингодавцем відповідно до чинного законодавства України з питань лізингу включити витрати на утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо), а також витрати на страхування відповідних ризиків, пов'язаних з об'єктом лізингу, до складу лізингових платежів або здійснювати компенсацію вартості відповідних товарів (робіт, послуг) безпосередньо підприємствам, які здійснюють продаж цих товарів (робіт, послуг).

І в першому, і в другому випадках витрати лізингоотримувача відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону відносяться до валових витрат, з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3.2, 5.4.6 ст.5 та пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 зазначеного Закону.

Враховуючи наведене, лізингові платежі за договорами фінансового лізингу лізингоотримувачем включаються до валових витрат у повному обсязі, за виключенням таких складових лізингового платежу, як:

- сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж, - на підставі пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону;

- суми, що сплачуються лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу, оскільки відповідно до пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 вищеназваного Закону балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується як на суму вартості їх придбання, так і на суму витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, у тому числі і витрат, пов'язаних зі сплатою процентів за придбані на умовах кредиту основні фонди;