Останнім часом до Державної податкової адміністрації України надходять численні звернення платників податку та державних податкових органів щодо застосування пункту 18.3 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і офіційного оприлюднення в 1999 році переліку офшорних зон.

Згідно з пунктом 18.3 статті 18 Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із внесеними змінами і доповненнями) у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (у грошовій чи іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів чи нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг).

Абзацем другим цього пункту вказаного Закону визначено, що перелік офшорних зон щорічно оприлюднюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим у 1998 та 1999 роках такий перелік офіційно оприлюднений не був. Перелік офшорних зон, інформація про які надіслана Посольствами України за кордоном, не був оформлений в установленому порядку.

Користуючись невизначеністю вказаного питання, керівники окремих українських підприємств, укладаючи контракти з фірмами, розташованими в офшорних зонах, та проводячи відповідні розрахунки за одержані від них товари (роботи, послуги), включають до своїх валових витрат 100 відсотків від оплаченої вартості таких товарів, а не 85 відсотків, мотивуючи це тим, що в даний час не існує офіційно оприлюдненого Кабінетом Міністрів України Переліку офшорних зон. Як наслідок валовий дохід підприємства занижується на 15 відсотків і відповідно зменшується розмір податку, який сплачується до бюджету.