Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Законом України від 19 жовтня 2000 року N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва" передбачено, що їх дія, зокрема, не поширюється на довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи (статті 7 та 2 відповідно).

Чинним законодавством України терміни "кредитна установа" та "фінансова установа" до прийняття Верховною Радою України Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року N 2664-III, який набрав чинності 23 серпня поточного року, тобто з дня його опублікування, не було визначено.

З прийняттям вищезазначеного Закону фінансовою установою вважається юридична особа, яка, відповідно до закону, надає одну або кілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг (пункт 1 частини першої статті 1).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 цього Закону, фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно зі статтею 4 цього Закону, фінансовими послугами вважаються, зокрема, випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків; торгівля цінними паперами; інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.