1. Стосовно питання: що для цілей оподаткування слід вважати інвестиційним доходом, одержаних страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя.

При визначенні інвестиційного доходу, одержаного страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя слід керуватись нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 N 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР (длі - Закон), а також п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженого наказом ДПА України від 31.03.03 N 146 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.03 за N 280/7601 (далі - Порядок).

Згідно з вищевикладеним пунктом при визначенні інвестиційного фонду від розміщення коштів резервів страхування життя з метою оподаткування застосовується ст. 31 Закону України "Про страхування" в редакції від 04.10.01 N 2745-III (далі - Закон N 2745) у частині терміна "пасивні доходи", визначеного пп. 7.11.13 п. 7.11 ст. 7 Закону.

2. Стосовно питання щодо правомірності зменшення інвестиційного доходу, одержаного страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя на суму нарахованих обов'язкових відрахувань з такого інвестиційного доходу у математичні резерви за підсумками кожного звітного періоду з наступним перерахунком за підсумками року.

Відповідно до п. 1.5 Порядку розрахунок податку на доходи (прибуток) за квартал, півріччя, три квартали та рік здійснюється за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Згідно з п. 16.4 ст. 16 Закону платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону.

Враховуючи зазначене, страховики - платники податку мають дотримуватись визначеного законодавчими нормативно-правовими актами порядку розрахунку податку на доходи (прибуток).

3. Стосовно питання розподілу загальної суми інвестиційного доходу страховика на інвестиційний дохід, отриманий страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, та інвестиційний дохід від розміщення власних коштів.

Визначення страховиком суми інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів життя із загальної суми отриманого інвестиційного доходу згідно з п. 1.6 Порядку має відповідати правилам складання податкового обліку (звітності) та підтверджуватись первинними документами обліку, до складу яких можливо віднести договори страхування, зведені облікові документи, регістри бухгалтерського обліку, форми фінансової звітності, інші звітні дані страховиків за формою, встановленою спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, накази, розпорядження, які видаються керівником страховика з метою забезпечення виконання вимог чинного законодавства, зокрема абзацу дванадцятого ст. 31 Закону N 2745 щодо відокремлення коштів резервів із страхування життя від його іншого майна, та інші документи первинного обліку.

При цьому зазначаємо, що на сьогодні спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, яка утворена відповідно до Указу Президента України від 11.12.02 N 1153/2002.

4. Стосовно питання щодо видів витрат, які можуть бути включені до суми витрат страховика на ведення справи.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону передбачено, що у разі, коли страховик одержує доходи з джерел інших, ніж ті, що визначені у пп. 7.2.1 та 7.2.2 цього Закону, такі доходи оподатковуються у загальному порядку. При цьому, до категорії валових витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, не включаються витрати, понесені страховиком при здійсненні операцій із страхування (перестрахування).

Таким чином, до складу витрат страховика на ведення справи можуть бути включені лише валові витрати, понесені ним під час здійснення операцій, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням), та визначені згідно з чинним податковим законодавством.

5. Стосовно питання відповідності договорів страхування вимогам п. 1.37 ст. 1 Закону у випадку, коли договір довгострокового страхування життя містить ризик "звільнення страхувальника (застрахованої особи) від сплати страхових внесків", пов'язаний зі смертю страхувальника (застрахованої особи), або нещасним випадком чи хворобою страхувальника (застрахованої особи), який передбачає, що у разі настання зазначених страхових випадків, страхувальник (застрахована особа) звільняється від сплати страхових внесків.

Договором довгосторокового страхування життя для податкового обліку слід вважати лише договір страхування життя, який відповідає вимогам п. 1.37 ст. 1 Закону, а саме: договір страхування життя зі строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як на 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору або досягла віку, зазначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом 10 перших років його дії, крім тих, що проводяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати нею працездатності.