Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо здійснення операцій з векселями за умови наявності податкової застави, і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 8.6 статті 8 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження майном, майновими та немайновими правами, що використовуються у його підприємницькій діяльності (інших видах діяльності, які за умови оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме: готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Поряд з цим платник податків здійснює вільне розпорядження коштами, за винятком використання коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступка вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

Статтею 1 Закону України від 18.06.91 р. N 1201-XII "Про цінні папери і фондову біржу" визначено, що до цінних паперів відносяться грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Згідно зі статтею 21 цього Закону векселі віднесені до цінних паперів, які засвідчують письмові боргові зобов'язання встановленої форми, що дає право його власнику (векселедержателю) вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у векселі суми грошових коштів у вказаний строк.

Статтею 4 Закону України від 05.04.2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" передбачено видавати переказні і прості векселі лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Таким чином, вексель, що використовується для оформлення заборгованості за товари, виконані роботи, одержані послуги, є способом засвідчення відносин боргу, а тому такі операції з векселями підлягають обов'язковому узгодженню з податковим органом.