Державна податкова адміністрація України <...> повідомляє.

Відповідно до пп.1.18.2 ст.1 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", із внесеними змінами та доповненнями (далі - Закон), фінансовий лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Крім того, п.1 ст.4 Закону України від 16.12.97 р. N 723/97-ВР "Про лізинг" (із змінами) визначено, що фінансовий лізинг є одним із видів лізингу. Під фінансовим лізингом розуміється договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менш ніж 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача чи викуповується ним за залишковою вартістю.

Підпунктом 1.18.2 ст.1 Закону визначено, що основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.

Підпунктом 8.5.2 ст.8 Закону встановлено, що лізингоодержувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.

Таким чином, підприємство, що одержало у фінансовий лізинг основні фонди, збільшує балансову вартість основних фондів відповідної групи на балансову вартість отриманих основних фондів і нараховує амортизацію на всю балансову вартість групи, тобто з урахуванням балансової вартості об'єктів фінансового лізингу.

При цьому відповідно до пп.7.9.1 ст.7 Закону з урахуванням особливостей, установлених цим Законом, не включається до валового доходу і не підлягає оподаткуванню майно, залучене платником податку на підставі договору лізингу (оренди).

Лізингоодержувач може за погодженням з лізингодавцем відповідно до чинного законодавства України з питань лізингу включити витрати на утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо), а також витрати на страхування відповідних ризиків, пов'язаних з об'єктом лізингу, до складу лізингових платежів, або здійснювати компенсацію вартості відповідних товарів (робіт, послуг) безпосередньо підприємствам, які здійснюють продаж цих товарів (робіт, послуг).

І в першому і в другому випадку витрати лізингоодержувача відповідно до підпунктів 5.2.1 і 5.2.10 ст.5 Закону відносяться до валових витрат, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3.2, 5.4.6 ст.5 і пп.8.7.1 ст.8 Закону.

Враховуючи наведене, лізингові платежі за договорами фінансового лізингу лізингоодержувачем включаються до валових витрат у повному обсязі, за винятком таких складових лізингового платежу, як: