Відповідно до абзацу 3 пункту 1 частини 11 постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10 вересня 1992 року N 528 "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків", зі змінами і доповненнями, векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України.

У разі реалізації векселя, отриманого за відвантажені товари (роботи, послуги) векселетримачем третій особі, така операція для векселетримача розглядається як друга операція, згідно із підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283, зі змінами і доповненнями, тобто як операція зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), і сума коштів від реалізації векселя не відноситься до складу валового доходу платника податку.

Першою операцією платника податку - векселетримача є операція відвантаження товарів (робіт, послуг) згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 вищевказаного Закону, тобто збільшення валового доходу відбулося за датою відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - за датою фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Стосовно дисконту повідомляємо, що пунктом 2 глави 2 "Загальні визначення і принципи тлумачення" розділу 1 "Загальні положення" Положення про операції банків з векселями, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 травня 1999 року N 258 визначено, що дисконт - це різниця між повною (номінальною) сумою векселя та сумою, що сплачена при придбанні векселя, за умови, що остання сума менша від повної (номінальної).