Державна податкова адміністрація України розглянула запит стосовно можливості включення до складу валових витрат витрат на оплату адвокатським об'єднанням (юридичним фірмам) за надані банку правові консультації, здійснення правового супроводу позовних заяв по зверненню стягнення на заставлене майно або примусове повернення коштів щодо боржників банку та відстоювання майнових інтересів банку в господарських судах, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і повідомляє.

Відповідно до Положення Національного банку України про кредитування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.09.95 р. N 246 (із внесеними змінами та доповненнями), кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. N 283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями (далі - Закон), передбачено, що заборгованість, забезпечена заставою, погашається у порядку, передбаченому нормами 2 Закону України "Про заставу".

Відповідно до Закону України від 02.10.92 р. N 2654-XII "Про заставу" (із внесеними змінами та доповненнями) застава - спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу арбітражного суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором (ст.20 Закону).

Згідно зі ст.23 Закону заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Питання судових витрат регулюється положеннями розділу VI Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.44 цього Кодексу судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зокрема, визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: