Державна податкова адміністрація України у зв'язку з численними запитами державних податкових органів та платників податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів надсилає для використання в роботі роз'яснення з окремих питань адміністрування зазначеного податку, які виникли у зв'язку з набранням чинності Закону України від 16.07.99 за N 986-XIV "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства", яким внесено суттєві зміни до Закону України від 11.12.91 за N 1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" в редакції Закону України від 18.02.97 за N 75/97-ВР, а саме: змінено порядок і терміни сплати податку, розміри ставок, а також розширено перелік пільг для фізичних осіб - власників транспортних засобів.

1. Відповідно до статті 5 вищезазначеного Закону податок фізичними особами сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією та технічним оглядом транспортних засобів щорічно або раз на два роки, але не пізніші першого півріччя. Фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку як за попередній, так і за поточні роки.

Враховуючи вищевикладене, виникло питання стосовно порядку сплати громадянами податку власників транспортних засобів та надання їм пільг у разі проведення реєстрації, перереєстрації та державного технічного огляду транспортного засобу у 2000 році (у випадку проходження технічного огляду 1 раз на два роки і несплати податку за 1999 рік).

Оскільки громадяни мають право сплачувати податок з власників транспортних засобів один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд, то у разі сплати податку в 2000 році, сума до сплати обчислюється в гривнях за ставками, наведеними в частині 1 статті 3 (в редакції Закону України N 986-XIV від 16.07.99) Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів". У разі сплати податку після 30-го червня 2000, несплачена сума податку вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 за N 8-93 "Про стягнення невнесених в строк податків і неподаткових платежів" із змінами та доповненнями.

Якщо у громадянина - власника транспортного засобу, зазначеного у статті 4 Закону, виникло право на пільгу, йому достатньо надати органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд транспортних засобів відповідний документ, підтверджуючий це право. Такий власник звільняється від сплати податку як за поточний, так і за попередні роки, якщо зазначений транспортний засіб протягом цього періоду був зареєстрований на його ім'я.

Водночас зазначаємо, що відповідно до пункту "в" статті 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від сплати податку звільняються всі інваліди I та II груп щодо одного легкового автомобіля незалежно від об'єму циліндрів двигуна.

Багато питань виникає при оподаткуванні ветеранів військової служби та можливості віднесення їх до статті 6 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

Відповідно до роз'яснення Правового управління Міністерства оборони України (лист N 204/2/507 від 13.04.2000), при вирішенні питання про визнання ветеранів військової служби ветеранами праці, слід керуватися Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні". В статті 6 цього Закону передбачено, що ветеранами праці визначаються, зокрема, громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років - жінки і 40 років - чоловіки) і вийшли на пенсію.

Таким чином, якщо ветеран військової служби одночасно має трудовий стаж, передбачений у статті 6 цього Закону, тобто до вступу на військову службу чи після звільнення в запас або відставку працював у вищеназваних установах та організаціях, то він може бути визнаний у встановленому порядку ветераном праці та користуватися відповідними пільгами.

Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака "Ветеран праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.94 за N 521 документом, що підтверджує статус ветерана праці, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації, є відповідне посвідчення.

Обчислення трудового стажу, необхідного для визнання громадян ветеранами праці, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Посвідчення і нагрудний знак видаються ветеранам праці за місцем проживання органами, що призначають пенсії (для військових пенсіонерів - військовими комісаріатами).