Державна податкова адміністрація України щодо оподаткування операцій з векселями повідомляє.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 частини II постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10 вересня 1992 року N 528 "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" зі змінами і доповненнями, векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України.

У разі реалізації векселя, отриманого за відвантажені товари (роботи, послуги) векселетримачем третій особі така операція для векселетримача розглядається як друга операція згідно з підпунктом 11.3.1 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. N 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями, тобто як операція зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), і сума коштів від реалізації векселя не відноситься до складу валового доходу платника податку.

Першою операцією платника податку - векселетримача є операція відвантаження товарів (робіт, послуг) згідно з підпунктом 11.3.1 статті 11 вищевказаного Закону, тобто збільшення валового доходу відбулося за датою відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - за датою фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Стосовно дисконту повідомляємо, що пунктом 2 глави 2 "Загальні визначення і принципи тлумачення" розділу I "Загальні положення" Положення про операції банків з векселями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 травня 1999 року N 258, визначено, що дисконт - це різниця між повною (номінальною) сумою векселя та сумою, що сплачена при придбанні векселя, за умови, що остання сума менше повної (номінальної).

Поряд з цим пунктом 1.10 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що в цілях оподаткування до процентів включаються: