ДПАУ розглянула лист ТОВ щодо правомірності надання підприємством - нефінансовою установою тимчасової безпроцентної фінансової допомоги фізичній особі, укладення договорів доручення та поруки з іншими підприємствами, а також порядку оподаткування операцій у поручителя та у повіреного за вказаними договорами і в межах своєї компетенції повідомляє.

Відповідно до статті 374 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Згідно зі статтею 191 Кодексу за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині. Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.

У статті 386 Кодексу зазначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Порядок оподаткування податком на прибуток доходів, одержаних поручителем в межах договорів поруки та повіреним в межах договорів доручення, встановлено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон). До валового доходу поручителя (гаранта) або повіреного включається доход, одержаний від дебітора або довірителя у вигляді винагороди за видачу поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб як доход, одержаний від операцій з надання фінансових послуг відповідно до підпункту 4.1.2 статті 4 Закону.

Щодо надання заявником позики іншим підприємствам чи фізичним особам, то згідно з підпунктом 4.1.6 статті 4 Закону податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.