ДПАУ повідомляє, що 26 березня 2003 року набрав чинності Закон України від 20.02.2003 р. N 550-IV "Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 550).

Прийнятим Верховною Радою України Законом N 550 внесено значну кількість змін і доповнень до попередньої редакції Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III, спрямованих на вдосконалення окремих процедур, усунення неоднозначних трактувань, підвищення платіжної дисципліни та результативності заходів стягнення, що застосовуються до бюджетних боржників.

З метою своєчасного впровадження і забезпечення практичної реалізації положень Закону N 550 Державна податкова адміністрація України видала Розпорядження від 26.03.2003 р. N 126-р про приведення у відповідність із зазначеним Законом нормативно-правових актів (додається).

При використанні в роботі положень Закону N 550 слід звернути увагу на такі основні напрямки, обумовлені змінами.

Більш повно конкретизовані права і обов'язки як платників податків, так і службових осіб контролюючих органів при здійсненні процедур подання і прийняття податкових декларацій.

Що стосується податкових роз'яснень, якщо раніше вони надавалися виключно центральним податковим органом України, то починаючи з 1 квітня поточного року, будь-які відповіді органів державної податкової служби всіх рівнів з питань оподаткування на запити зацікавлених осіб вважаються податковими роз'ясненнями.

Відповіді, що надаються на запити платників податків іншими, ніж податкові, контролюючими органами, стосовно податків, зборів (обов'язкових платежів), контроль за сплатою яких відноситься до їх компетенції, також вважаються податковими роз'ясненнями.

При цьому Державна податкова адміністрація України має право видавати узагальнюючі податкові роз'яснення, які використовуються усіма регіональними податковими органами і платниками податків та є пріоритетними по відношенню до будь-яких податкових роз'яснень, в тому числі й інших контролюючих органів.

Звертаємо увагу, що податкові роз'яснення, які були надані до 01.04.2003 р. і затверджені відповідним наказом ДПА України, набувають статусу узагальнюючого податкового роз'яснення та застосовуються в частині, що не суперечить Закону N 550.

Після зміненої редакції підпункту 4.1.4 пункту 4 статті 4 базовим податковим (звітним) періодом для податку на прибуток підприємств слід вважати календарний квартал. Тобто при застосуванні процедур Закону України N 2181-III, а саме визначення граничних термінів подання декларації з податку на прибуток, граничних термінів погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток, обрахуванні штрафних санкцій за наслідками документальних перевірок з цього податку слід виходити з того, що базовий податковий (звітний) період для податку на прибуток підприємств дорівнює календарному кварталу.

Форми податкових декларацій і розрахунків з місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) затверджуються наказами ДПА України. Оскільки ця норма набирає чинності з 1 січня 2004 року, то в 2003 році декларації, розрахунки і звіти з місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) подаються за формою, затвердженою рішеннями органів місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори".

На законодавчому рівні закріплено поняття "камеральна перевірка".

У випадку, якщо за результатами камеральної перевірки здійснено донарахування суми податкового зобов'язання або застосовані штрафні санкції, платнику податків надсилається податкове повідомлення-рішення.

Більш чітко визначено, що граничний строк сплати податкових зобов'язань, який припав на вихідний або святковий день, переноситься на перший робочий операційний (банківський) день, що слідує за таким вихідним або святковим днем. Під робочим операційним (банківським) днем слід розуміти день, протягом якого банки передбачають час для роботи з клієнтами і платники податків мають можливість подати до банку документи на переказ сум податкових зобов'язань до бюджетів.

Виправлено неузгодженість між абзацом п'ятим пп.5.2.2 та абзацом третім пп.5.3.1 статті 5, а саме: