Відповідно до статті 2 Закону України від 03.04.97 N 168 "Про податок на додану вартість" платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що проводить оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) і яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, а також особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Даним Законом передбачено диференційований підхід до правомірності одержання платниками сум податкового кредиту.

Згідно з пунктом 11.11 статті 11 згаданого Закону до 1 січня 1999 року датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг). При цьому датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).

У разі, якщо господарські операції передбачають проведення розрахунків в будь-якій формі, відмінній від грошової, за отримані товари (роботи, послуги), і в результаті якої не передбачається зарахування коштів на рахунок продавця, згідно з Законом України від 22.05.97 N 83/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то вони вважаються товарообмінними (бартерними) операціями.