Податковий керуючий - посадова особа органу ДПС, на яку покладається виконання передбачених Законом функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків.

Податковий керуючий призначається керівником (його заступником) органу ДПС відповідно до пп. 8.6.5 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III з числа службових осіб податкового органу та затверджується наказом податкового органу. Керівник ДПА (ДПІ) повинен щотижнево, у випадках появи нових боржників, видавати накази про призначення по них податкових керуючих, забезпечивши цим своєчасне направлення (не пізніше 5 робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання) першої податкової вимоги.

Категорії платників податків - фізичних осіб, яким повинні бути призначені податкові керуючі:

- суб'єкти підприємницької діяльності;

- фізичні особи, які отримували доходи не за основним місцем роботи;

- платники земельного податку.

Додатки до цих наказів повинні містити прізвища та посади податкових керуючих, перелік закріплених за ними боржників та суми їх заборгованості до бюджетів.

При цьому за найбільшими боржниками слід закріпити керівників підрозділів стягнення податкової заборгованості та найбільш кваліфікованих працівників цих підрозділів.

Податковий керуючий призначається, коли згідно зі ст. 8 Закону виникає право податкової застави:

- неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої декларації. Якщо декларація не подана до податкового органу, то працівник підрозділу, який контролює своєчасність подання декларацій, у зазначений день направляє підрозділу стягнення податкової заборгованості службову записку про неподання відповідної декларації. Підрозділ стягнення податкової заборгованості в день отримання зазначеної службової записки направляє платнику податків повідомлення про виникнення права податкової застави на всі активи такого платника податків на підставі абзацу другого пп. 8.2.1 ст. 8 Закону. У випадку призначення податкового керуючого з іншого підрозділу таке повідомлення надсилається цим підрозділом. Реєстр направлених повідомлень ведеться в електронному вигляді у підрозділі стягнення податкової заборгованості (або у відповідних випадках у іншому підрозділі);

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Боржникам, які у судовому порядку визнані банкрутами, податкові керуючі не призначаються, а у разі, якщо боржника буде визнано банкрутом після призначення по ньому податкового керуючого, необхідно видати наказ про відміну такого призначення з дати прийняття відповідного рішення господарського суду.

У випадках звільнення активів платника податків з податкової застави також необхідно видати наказ про відміну призначення податкових керуючих по таких платниках податків з дати згідно з пп. 8.7.1 ст. 8 Закону 9.

Справи (файли, папки) боржників

Функцією податкового керуючого є заведення на кожного платника, який має податковий борг, справи (файлу, папки). У цьому файлі (папці, справі) мають зберігатися у хронологічному порядку всі документи, які стосуються заходів стягнення, звернених на платника.

У справі (файлі, папці) зберігаються:

1. Документ, що підтверджує виникнення права податкової застави:

- довідка, складена податковим керуючим, з зазначенням дати відправлення повідомлення про податкову заставу відповідно до Указу Президента України від 04.03.98 р. N 167/98 та дати реєстрації застави рухомого майна в Держреєстрі реєстрації застав рухомого майна;

- довідка відділу обліку про податкову заборгованість, якщо борги виникли після 01.10.2001 р., чи службова записка підрозділів оподаткування про те, що податкова декларація не подана до ДПА (ДПІ).

2. Витяг з наказу ДПІ про призначення податкового керуючого.

3. Корінці про вручення першої та другої податкової вимоги.

4. Повідомлення структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, у разі неможливості вручення податкової вимоги.

5. Акт (довільної форми) із зазначенням причин невручення податкової вимоги.

6. Рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

7. Подання (витяг) від інших контролюючих органів про здійснення заходів з погашення податкового боргу.

8. Акти вилучення готівки, посвідчення на право вилучення готівки, квитанції.

9. Повідомлення платника про виділення майна для реалізації.

10. Акти опису майна.

11. Повідомлення про реалізацію активів.

12. Перелік рахунків боржника в установах банків.

13. Запити до установ банків щодо руху коштів та їх залишків на рахунках.

14. Запити платника про узгодження операцій з активами.

15. Приписи податкового керуючого.

16. Рішення про звільнення частки майна з податкової застави.

17. Висновок щодо можливості прийняття рішення про застосування адміністративного арешту активів.

18. Дані про оприлюднення інформації про склад запропонованих до продажу активів.

19. Звернення до органу виконавчої влади, який здійснює управління платником податків державної або комунальної власності, з пропозицією щодо продажу частки акцій за грошові кошти.

20. Подання про розірвання контрактів з керівниками підприємств державної або комунальної власності.

21. Перелік майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу (ЦМК) державного (казенного) підприємства, яке не підлягає приватизації.

22. Перелік майна, що не включається до складу ЦМК державного (казенного) підприємства, яке не підлягає приватизації.

23. Інші документи.

Податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань, не сплачених платником податків в установлені строки.

Податкові вимоги формуються в автоматичному режимі на підставі облікових даних особових рахунків платників податків та на підставі подання іншого контролюючого органу.

Перша податкова вимога формується структурним підрозділом стягнення податкової заборгованості податкового органу не пізніше 5 робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (отримання відповідного подання від іншого контролюючого органу). Перша податкова вимога формується по платежу, більшому ніж 10 грн.

Якщо платник податків не погасив у повному обсязі суму податкового боргу протягом 30 календарних днів від дня направлення (вручення) йому першої податкової вимоги, структурний підрозділ стягнення податкової заборгованості не пізніше 5 робочого дня, починаючи з останнього із зазначених 30 календарних днів, формує другу податкову вимогу. Якщо друга податкова вимога формується на підставі подання іншого контролюючого органу, - то не пізніше 5 робочого дня від дня отримання відповідної інформації про непогашення суми податкового боргу.

Подальші дії відносно боржника здійснюються після прийняття на підставі пп. 7.2.1 ст. 7 Закону рішення податкового органу про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше 30 календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.

Вилучення готівки

До функцій податкового керуючого належить вилучення готівки з каси та інших місць зберігання.

Відповідно до пп. 7.2.1 ст. 7 Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які активи платника податків (з урахуванням обмежень, визначених законодавчими актами), тобто в тому числі і готівкові кошти.

На підставі прийнятого рішення виписується посвідчення на право разового вилучення готівки.

Факт вилучення готівки у боржника перед бюджетом оформлюється актом вилучення готівки у платника податків, який має податкову заборгованість.

Зважаючи на те, що відповідно до пп. 8.6.1 ст. 8 Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, та з метою усунення передумов для подальшого оскарження у судовому порядку дій податкових органів щодо вилучення готівкових коштів, вилучена готівка в той же день (у разі вилучення у вечірній час - не пізніше наступного робочого дня)) вноситься органом ДПС за письмовою згодою платника (додаток N 1 (відсутній)) до установи будь-якого банку для перерахування на відповідні бюджетні рахунки для погашення заборгованості перед бюджетами по конкретних податках і зборах.

У разі відмови платника податків від надання зазначеної згоди, вилучена готівка вноситься до установи будь-якого банку для перерахування на рахунок платника, на який одночасно виставляється платіжна вимога на суму вилученої готівки для списання в рахунок погашення заборгованості з відповідних платежів до бюджетів.

У випадках відсутності руху готівки у касі складається акт довільної форми, який додається до справи.

Продаж інших активів

Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою ДПА (ДПІ).

Слід враховувати, що платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження ЦМК, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу. Отримання органом ДПА (ДПІ) переліку активів, визначених платником податків для продажу в рахунок погашення податкового боргу, передбачене податковими вимогами.

Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.