Державна податкова адміністрація України розглянула звернення від 11 вересня 2003 року N 06-10/665 щодо питань, пов'язаних з платою за землю, і повідомляє таке.

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII "Про плату за землю" (у редакції Закону України від 19 вересня 1996 року N 378/96-ВР) зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 2535-XII, яким визначено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (ст. 2 Закону N 2535-XII).

Відповідно до ч. З ст. 12 Закону N 2535-XII, від земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету.

Цією ж статтею Закону N 2535-XII визначено, що якщо підприємства, установи та організації, які користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.