Державна податкова адміністрація розглянула лист ТОВ стосовно проведення заліку зустрічних вимог при здійсненні розрахунків в гривнях та повідомляє таке.

Статтею 17 Указу Президента України від 21.01.98 р. N 41/98 "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі" передбачено, що розрахунки у валюті України за експортно-імпортними операціями здійснюються резидентами України в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті".

Нормами Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) передбачено обов'язковість зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни, визначені статтями 1 і 2 зазначеного Закону. Перевищення зазначених термінів потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР, порушення резидентами термінів, передбачених статтею 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Пеня застосовується у разі порушення 90-денного терміну надходження на валютний рахунок в уповноваженому банку виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, відлік якого починається з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації.

Слід зазначити, що порядок здійснення розрахунків резидентами України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у галузі зовнішньоекономічної діяльності регулюється Цивільним кодексом України, який є загальним законодавством, та наведеним далі валютним законодавством, яке є спеціальним.

Так, зазначеним Кодексом (стаття 217) визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Разом з тим пунктом 4 статті 218 ЦК передбачено недопустимість зарахування вимог у випадках, встановлених законом.