Державна податкова адміністрація України на виконання доручення Верховної Ради України від 19.11.2001 р. N 06-10/679 стосовно розгляду звернення Туристичної асоціації України до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцеві податки і збори" повідомляє таке.

Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва листом від 06.11.2000 р. N 1-222/4366 дав роз'яснення щодо застосування місцевими органами влади статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори". Так, у листі було зазначено, що терміну "добова вартість найманого житла" відповідає сума, яка стягується з особи, що проживає у готелі, за одну добу проживання. Держпідприємництво також вважає, що за змістом статті 2 Декрету готельний збір має стягуватися з вартості однієї доби проживання незалежно від того, на який період найнято житло, а рішення місцевих органів влади, які спрямовані на стягнення готельного збору з вартості рахунка за послуги готелю за весь час проживання, мають вважатися такими, що не відповідають вимогам Декрету Кабінету Міністрів України.

Державна податкова адміністрація України вважає, що зазначене роз'яснення суперечить чинному законодавству. Відповідно до статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N 56-93 "Про місцеві податки і збори", граничний розмір готельного збору не повинен перевищувати 20 відсотків добової вартості найманого житла (без додаткових послуг). Цей Декрет визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення.