Законами України від 02.03.2000 N 1533 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", від 18.01.2001 N 2240 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та від 23.09.99 N 1105 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю (в тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів), повинні сплачувати внески на державне соціальне страхування за найманих працівників у терміни і розмірах, встановлених зазначеними законами.

Згідно з Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу від 28.06.99) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які сплачують єдиний податок, не є платниками ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі й збору на обов'язкове соціальне страхування.