Державна податкова адміністрація України за дорученням Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України розглянула лист щодо питань оподаткування, і повідомляє.

(...)

2. Про включення до складу валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативної оренди легкових автомобілів

Відповідно до пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

При цьому, відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. N 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. N 397/3690, під основною діяльністю розуміють операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Таким чином, якщо надання платних послуг з транспортного обслуговування відноситься до основної діяльності платника податку, то витрати, пов'язані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів відносяться до складу валових витрат такого платника податку у повному обсязі, відповідно до пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону.

3. Щодо операцій купівлі-продажу, розрахунок за якими здійснюється векселями

Відповідно до ст. 4 Закону України від 05.04.2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (далі - Закон N 2374) видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат покупця товарів (робіт, послуг) - емітента простого векселя буде оприбуткування товарів (робіт, послуг) за ціною, визначеною договором купівлі-продажу, а для продавця (векселетримача) згідно з п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону датою збільшення валового доходу буде дата відвантаження товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 4 Закону N 2374, підпунктом 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) та пунктом 4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168) емісія простого векселя розглядається як забезпечення або підтвердження (оформлення) заборгованості покупця товарів - емітента векселя перед кредитором (продавцем товарів). При цьому, номінальна вартість простого векселя, взятого кредитором на облік від покупця товарів - емітента простого векселя, не включається до валових доходів кредитора, тобто не відображається в податковому обліку продавця товарів. Також, векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. Якщо вексель передбачає сплату боржником процентів, то лише нарахування (одержання) власником векселя процентів включається до його валових доходів на підставі пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону та збільшує базу оподаткування податком на додану вартість на підставі п. 4.8 ст. 4 Закону N 168.