Застосування положень п.19.3 ст.19 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо податків, сплачених за кордоном, а саме - податку на капітал (майно) та приріст капіталу і сум податків, сплачених з пасивних прибутків, вимагає від України невиконання відповідних положень чинних міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Такими положеннями кожного з договорів обумовлені податки, на які поширюється такий договір. Ці податки включають всі податки на дохід (прибуток) та його елементи, які справляються в кожній з держав, що підписали договір. В Україні податками, що входять у сферу застосування цих договорів, на сьогодні є податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб.

Враховуючи те, що метою укладання таких договорів є, насамперед, уникнення подвійного оподаткування, розподіл прав оподаткування (між державою, яка є джерелом доходу, та державою, резидент якої є одержувачем таких доходів) передбачає обмеження ставки оподаткування пасивних доходів у державі - джерелі виникнення доходу (прибутку), а саме - дивідендів, процентів та роялті. Тому кожний з міжнародних договорів включає відповідні статті щодо оподаткування таких пасивних прибутків.

Чинне податкове законодавство України передбачає уникнення подвійного оподаткування лише на основі підписання двосторонніх податкових міжнародних угод. З цією ж метою в названі договори включена стаття, присвячена усуненню подвійного оподаткування, якою регулюється оподаткування доходу однієї особи більш ніж однією державою.

При застосуванні чинних угод (конвенцій) з боку України при оподаткуванні доходів резидента застосовується так званий метод кредиту, відповідно до якого держава зберігає за собою право оподаткування загального доходу платника податку, але з відповідним вирахуванням з податку, що стягується. Тобто податок нараховується на сукупний дохід резидента, включаючи дохід, одержаний з джерел за межами України, який може згідно з міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування оподатковуватись в іншій державі. Після цього дозволяється вирахування з українського податку суми податку, сплаченого в другій державі. При цьому міжнародною угодою не обумовлено, яким чином розраховуються відповідні податки. Такі розрахунки в кожній з двох держав - учасниць договору здійснюються в межах національного законодавства та діючої практики. Цей же принцип враховано і в п.19.2 ст.19 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".