Процедура ліквідації акціонерного комерційного банку "Україна" призвела до численних випадків непорозумінь між державними податковими органами та платниками податків - клієнтами банку, податкова заборгованість яких виникла внаслідок невиконання або несвоєчасного виконання банком платіжних доручень на перерахування коштів до бюджету та державних цільових фондів.

Ситуація ускладнюється тим, що регіональні представники ліквідатора банку "Україна" лише частково визнали кредиторські вимоги державних податкових органів за невиконаними платіжними дорученнями клієнтів на користь бюджету. У значній кількості випадків кредиторські вимоги визнані виключно на користь платників податків. При цьому з моменту оприлюднення інформації про ліквідацію банку у процесі формування списку кредиторів та здійснення ліквідаційної процедури кредиторська заборгованість банку за невиконаними платіжними дорученнями була частково погашена.

Зважаючи на наявність податкового боргу, який обліковується на рахунках платників податків, що були клієнтами банку "Україна", державними податковими органами на місцях на виконання статей 6 та 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" були направлені податкові вимоги щодо його добровільного погашення, у яких підприємства попереджені про виникнення права податкової застави та застосування можливих заходів, пов'язаних із зверненням стягнення на активи підприємства. У податкових вимогах правомірно була зазначена загальна сума податкового боргу, яка обліковувалася на момент формування цих вимог, включаючи борг, який виник з вини банку.