Порядок відображення в податковому обліку "курсових" різниць регулюється пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), відповідно до якого з метою оподаткування будь-яка заборгованість в іноземній валюті, що перебувала на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю такої заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду.

Вищезазначеним підпунктом Закону передбачено відображення в податковому обліку платника податку розрахованих різниць за будь-якою іноземною валютою або заборгованістю в іноземній валюті при умові, що господарська операція, яка призвела до появи заборгованості в іноземній валюті, відображається в податковому обліку.

Податковий облік платника податку на прибуток підприємств - це облік валових доходів, валових витрат та їх коригування, а також облік балансової вартості активів, що підлягають амортизації, з метою визначення об'єкта оподаткування (ст.3 і ст.11 Закону).

Таким чином, різниці, розраховані за будь-якою заборгованістю в іноземній валюті - дебіторською (від'ємна різниця) та кредиторською (позитивна), включаються до валових витрат і відображаються у рядку 29.10 додатка "З" декларації про прибуток підприємства лише при умові відображення в податковому обліку основної суми такого боргу, тобто операції, в результаті проведення якої виникла така заборгованість. Зазначений висновок знайшов відображення в пп.3.2.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 8 липня 1997 року N 214 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 1997 року за N 313/2117 (у редакції наказу від 21.01.98 р. N 37, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.98 р. за N 94/2534) (зі змінами), а відповідно до п.21.5 ст.21 Закону обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України. Тобто норма, викладена в Порядку складання декларації про прибуток підприємства щодо застосування пп.7.3.6 Закону, відповідає всім ознакам нормативного акта, що є обов'язковим для виконання платником податку.

Основною причиною неправильного тлумачення деякими платниками податку та Міністерством фінансів України положень пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону є застосування цього підпункту без його ув'язки зі змістом всього п.7.3 ст.7 Закону. Зазначений пп.7.3.6 регулює порядок відображення в податковому обліку витрат або доходів, одержаних платником податку в зв'язку зі зміною валютного курсу і відповідного перерахунку будь-якої іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті, що виникла за операціями, наведеними в підпунктах 7.3.1-7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону.