Державна податкова адміністрація України розглянула запит стосовно правомірності застосування обмеження щодо розміру сум амортизації об'єкта лізингу, отриманого від нерезидента, який розташований в офшорній зоні, і повідомляє.

Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон) у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону встановлено, що під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди) тощо.

Отже, для зазначених вище п. 18.3 ст. 18 Закону імпортних операцій, зокрема операцій щодо надання послуг лізингу (оренди), діють спеціальні правила, якими передбачені особливості обліку валових витрат за операціями з нерезидентами, що розташовані в офшорних зонах.