1. Повідомляємо, що такий вид іноземних інвестицій, як платні послуги, був передбачений ст.32 Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.92 р. N 2198-12. Зазначений Закон втратив чинність згідно із Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 р. N 93/96-ВР.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20.05.93 р. N 55-93 іноземні інвестори мали право здійснювати інвестиції на території України, зокрема, у вигляді будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, включаючи авторські права, права на винаходи, торговельні знаки (товарні знаки і знаки обслуговування), фірмові найменування, промислові зразки, "ноу-хау" та інші.

Законодавчо поняття "ноу-хоу" ("know-how") чітко не визначено, але практично під ним розуміють сукупність технічних, комерційних та інших знань, що оформлені у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих.

2. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 16-93 "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті" обов'язковому продажу не підлягають суми виручки в іноземній валюті підприємств з іноземними інвестиціями за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва.

3. Відповідно до Інструкції "Про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 10.02.93 р. N 3, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумою податку одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), і сумою податку, що сплачена або підлягає сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва й обігу, за придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди (відповідно до класифікації) і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, "ноу-хау", ліцензій та ін.). На розрахунки з бюджетом податок на додану вартість відноситься тільки тоді, коли сума цього податку в розрахункових документах (відвантажувальних, відпускних) вказана окремим рядком (виділена).