Практика свідчить, що при виконанні планових завдань по погашенню податкового боргу податковий керуючий не може застосовувати щоденно весь комплекс заходів стягнення до усіх закріплених за ним суб'єктів підприємницької діяльності.

Загальна кількість платників-боржників поділяється на кілька типових категорій, які потребують різного підходу в роботі, зокрема, це:

- платоспроможні підприємства, борг яких виник внаслідок непередбачених обставин, з нетривалим терміном існування;

- хронічні боржники, що продовжують накопичувати борги, але у яких відсутні активи;

- підприємства з явними ознаками неплатоспроможності, у тому числі проти яких порушені справи про банкрутство;

- з великими сумами податкового боргу, що не погашається тривалий час, обумовленого економічним станом галузі (наприклад ПЕК), та інші.

Тому з боку податкових керуючих не може застосовуватися однаковий підхід до всіх категорій боржників без врахування галузевої специфіки податкового боргу конкретного суб'єкта підприємницької діяльності, аналізу його фінансового стану та визначення пріоритетних напрямків роботи з кожним окремо.

Основним принципом фіскальної політики щодо хронічного боржника, що продовжує накопичувати борги, має залишатися створення некомфортних умов існування та невідворотність покарання за ігнорування виконання прямого обов'язку перед державою - сплатити податки. А вагомим засобом протидії утворенню нових боржників, формуванню свідомості платника щодо переваг добровільності і своєчасності сплати податків і платежів повинні стати резонансні методи стягнення.