Головна державна податкова інспекція України розглянула Вашого листа від 19.04.96 N 239 щодо правомірності оподаткування податком на добавлену вартість суми дооцінки скляної тари і повідомляє.

Дооцінка матеріально-технічних цінностей згідно з постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19.04.93 р. N 279 і доповненнями до неї та Указу Президента України від 18.11.94 N 683/94 проводиться до нової вартості з урахуванням попиту і пропозицій на вказані товари. При цьому сума дооцінки відноситься на поповнення власних обігових коштів підприємства і не підлягає оподаткуванню.

Момент знаходження товарів на складах взагалі не є об'єктом оподаткування для податку на добавлену вартість.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 14-92 "Про податок на добавлену вартість" об'єкт оподаткування виникає при реалізації (передачі) товарів.

З метою запобігання іммобілізації оборотних коштів та отримання прибутку в достатньому розмірі підприємства, організації та установи, включаючи і ті, що займаються торговельною і постачальницько-збутовою діяльністю, при формуванні ціни та до складу валового доходу повинні включати суму податку на добавлену вартість в такому розмірі, який би в повній мірі забезпечив розрахунки з бюджетом по цьому податку.

Тому на підприємствах харчової і переробної промисловості, які здійснюють реалізацію готової продукції в склотарі, повернення якої не передбачається, вартість тари з урахуванням суми дооцінки враховується при формуванні ціни і оподатковуваним оборотом є повна вартість готової продукції.

У підприємств харчової і переробної промисловості при реалізації готової продукції в склотарі, зворотна вартість тари в оподатковуваний оборот не включається. У тих випадках, якщо склотара була отримана по фіксованій або договірній цінах, а в наступному, в результаті переоцінки, така склотара була реалізована (передана) по більш високих цінах, то сума позитивної різниці підлягає оподаткуванню податком на добавлену вартість.

Джерелом відшкодування сум податку на добавлену вартість - є кошти споживача, а тому, згідно з вищезазначеним Декретом, момент здійснення обороту є надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства.