Відповідно до статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III (далі - Закон) платники податків, які мають податковий борг, що виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений до 21 лютого 2001 року, могли за власним бажанням оформити його розстрочку в органах податкової служби.

Розстрочка платникам податків надавалась на умовах сплати податкового боргу рівними частинами у строки, встановлені для квартальної звітності під відсотки виходячи з облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати.

При цьому у разі недотримання вимог, на яких була надана розстрочка, керівник податкового органу або його заступник згідно з підпунктом 18.1.2 статті 18 Закону повинен прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочку.

Згідно з наказом Державної податкової служби України від 01.03.2001 р. N 81 "Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки", з дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, суму нарахованих на нього відсотків та суму відсотків, яка була нарахована на фактично сплачену розстрочену суму.