1. Щодо відповідальності платника податків за відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, без згоди податкового органу, у разі направлення виручених коштів від реалізації такого майна повністю або частково на погашення податкового боргу

Згідно з підпунктом 17.1.8 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Тобто, Законом N 2181 чітко визначено, що штраф застосовується до платника податків за відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі, без згоди з податковим органом, без врахування в подальшому розподілу платником податків отриманих коштів - чи в бюджет на погашення боргів, чи на власні потреби.

Одночасно звертаємо увагу, що чинним законодавством не передбачено ніяких винятків при зазначеному порушенні.

Тому, не зважаючи на те, що платник податків направив всі кошти (або їх частину) від реалізації заставного майна на погашення податкового боргу, він повинен додатково сплатити штраф у розмірі суми такого відчуження.

2. Щодо відповідальності платника податків, який отримав у державної податкової інспекції дозвіл на реалізацію активів, що перебувають у податковій заставі, але виручку від їх реалізації спрямував не на погашення податкового боргу або погасив його частково

Відповідно до норм чинного законодавства до платника податків за відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі, без згоди з податковим органом, застосовується штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами (пп. 17.1.8 п. 17.1 статті 17 Закону N 2181).

Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснює зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення (пп. 8.6.5 статті 8 Закону N 2181).

Згідно з пунктом 17 постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 р. N 538 "Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі" податковий керуючий має право надати платнику податків письмовий дозвіл на самостійну реалізацію не описаних активів, які перебувають у податковій заставі, за умови спрямування отриманої в результаті такого продажу виручки на погашення податкового боргу.

Якщо платник податків отримав такий письмовий дозвіл на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі, але в подальшому виручку спрямував не на погашення податкового боргу або погасив його частково, в такому випадку до платника не може бути застосована норма підпункту 17.1.8 статті 17 Закону N 2181, оскільки платником податків виконано основну умову Закону - узгоджено операцію з майном, яке перебуває в податковій заставі.

В той же час такі дії платника податків можуть бути розцінені як умисне ухилення від сплати податків. Тому за наведене порушення органи державної податкової служби повинні застосовувати до платника податків відповідальність, передбачену статтею 212 Кримінального кодексу України.

3. Чи є рішення суду про провадження у справі про банкрутство підставою для виключення податкової застави з державного реєстру заставного рухомого майна?

Відповідно до підпункту 8.7.2 пункту 8.7 статті 8 Закону N 2181 однією з умов звільнення активів платника податків з податкової застави є прийняття господарським судом окремого рішення у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства. При цьому таке майно платника податків не вилучається із державного реєстру застав рухомого майна.

Тобто, ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо в ній не передбачено звільнення активів з податкової застави, є недостатньою умовою для звільнення такого майна з податкової застави.

Якщо ж судом прийнято окреме рішення про звільнення активів або про це зазначається в ухвалі про початок провадження у справі про банкрутство, то такі рішення суду не є підставою для вилучення активів платника податків з державного реєстру заставного рухомого майна.

Рішення про внесення змін до реєстру застав рухомого майна приймається за результатами завершення провадження у справі про банкрутство у випадках, передбачених статтею 40 Закону України від 14.05.92 р. N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343). Винятком є випадок, коли умови мирової угоди передбачають реструктуризацію сум податкового боргу.

Звертаємо увагу на те, що окреме рішення про звільнення активів боржника з податкової застави діє лише в межах процедури банкрутства. Після завершення провадження у справі про банкрутство та реструктуризації податкового боргу на умовах мирової угоди відновлюється право податкової застави.

4. Чи повинен платник податків при провадженні у справі про банкрутство узгоджувати з податковим керуючим операції із заставним майном?

Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону N 2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює розпорядження ними за умови отримання попередньої письмової згоди податкового органу, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме: готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт (послуг) за кошти за їх звичайними цінами.

Тому, у разі відсутності окремого рішення, прийнятого господарським судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства, про звільнення майна із податкової застави, такий платник податків повинен узгоджувати відповідні операції з податковим керуючим.

Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення (пп. 8.6.5 п. 8.6 статті 8 Закону N 2181).

Крім того, відповідно до пункту 8.9 за запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави в межах процедур провадження у справі про банкрутство.

Якщо ж судом прийнято окреме рішення про звільнення активів з податкової застави на період процедури банкрутства, то в такому випадку операції з активами не підлягають узгодженню з органом державної податкової служби.

5. Щодо застосування штрафних санкцій до платника податків, який без попередньої згоди з податковим органом ліквідував активи, які знаходяться в податковій заставі

Рішення про ліквідацію основних засобів з ініціативи підприємства приймається, як правило, у зв'язку з тим, що придбані раніше об'єкти на даний момент уже морально застаріли і не придатні для подальшої експлуатації. При цьому ступінь зношеності таких об'єктів основних засобів може бути як повним, так і частковим - з погляду економічної ефективності буде вигідніше їх ліквідувати, аніж постійно ремонтувати, і придбати нові, більш сучасні. Ліквідація основних засобів може відбуватися також з причин, що не залежать від підприємства, таких, наприклад, як стихійні лиха (повінь, ураган, землетрус), аварії, крадіжки, розкрадання тощо.

З метою визначення причин непридатності основних засобів для подальшої експлуатації, неможливості або неефективності проведення відновлювальних ремонтів, а також оформлення необхідної документації для списання їх з балансу на підприємствах повинні створюватися спеціальні постійно діючі комісії.

У кожному конкретному випадку в акті на списання, який складено комісією, повинно бути зазначено причину неможливості використання активів, про їх списання з балансу тощо. Крім того, до зазначеного акта обов'язково додається відповідний пакет супутніх документів, які підтверджують події, що спровокували виникнення умов для проведення списання активів (наприклад, копії актів про аварію, пояснення винних осіб і документи про вжиті заходи щодо прийняття їх до відповідальності та відшкодування нанесених підприємству збитків; заява з рішенням про порушення кримінальної справи про крадіжку).

В той же час відповідно до підпункту "в" підпункту 8.6.1 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, повинен отримати письмове узгодження податкового органу (податкового керуючого) по операціях з ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком випадків їх ліквідації внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Законом N 2181 чітко визначено, що штраф застосовується до платника податків за відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі, без згоди з податковим органом. Відчуження майна передбачає передачу права власності на таке майно.

У випадку ліквідації активів, що перебувають у податковій заставі, без узгодження з податковим органом, відчуження майна не відбувається, оскільки така операція ліквідації активів не передбачає переходу права власності на такі активи, а тому до такого платника податків не застосовується штраф, встановлений підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181. На незастосування вказаних штрафів не впливає наявність або відсутність залишкової вартості активів, що ліквідовані.

За наведене порушення органи державної податкової служби повинні застосовувати до платника податків:

- відповідальність, передбачену статтею 212 Кримінального кодексу України;

- арешт активів (підпункт "а" підпункту 9.1.2 статті 9 Закону N 2181).

Аналогічна відповідальність передбачена і для всіх інших випадків узгодження операцій із заставними активами, якщо такі операції не передбачають переходу права власності на вказані активи.