У зв'язку із численними запитами, які надходять на адресу Державної податкової адміністрації України з окремих питань валютного законодавства, Державна податкова адміністрація України надає наступні роз'яснення.

1. Щодо правомірності застосування фінансових санкцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності у разі, якщо резидент України звернувся з позовною заявою до третейського суду.

Законом України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) встановлено порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків визначено.

Згідно зі статтею 4 Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Статтею 4 Закону наведено судові органи, рішення яких є підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, і в переліку зазначених у цій статті судових органів третейські суди відсутні.

Відповідно до статті 18 Закону України від 07.02.2002 N 3018-III "Про судоустрій в Україні" систему судів загальної юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

Враховуючи викладене, третейські суди не входять у систему судів загальної юрисдикції, а також у систему господарських судів, тому поширювати поняття "суд" на третейські суди законодавчих підстав немає.

Також, Вищий арбітражний суд України своїм листом від 01.08.2000 N 01-8/383 зазначає, що перелік названих у статті 4 Закону судових органів та арбітражів (третейських судів) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, враховуючи те, що третейський суд не відноситься до жодного із зазначених у статті 4 Закону судових органів, то прийняття ним рішення про задоволення позову резидента не є підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону.

2. Стосовно визначення моменту прийняття позовної заяви судом або Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, пов'язаних із застосуванням статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 N 185/94-ВР (далі - Закон) підставою для зупинення передбачених статтями 1 і 2 Закону термінів є прийняття зазначеної у ньому позовної заяви судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до статті 61 Господарського процесуального кодексу (далі - Кодекс) України питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею. Згідно зі статтею 64 Кодексу суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (далі - "Арбітражний суд") є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року, Положенням про Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України і Регламентом міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - Регламент).

Згідно з пунктом 5.1 Регламенту, затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 25.08.94, протокол N 107 (3), провадження у справі порушується поданням належно оформленої позовної заяви до Арбітражного суду.

Днем подання позову до Арбітражного суду вважається день його вручення Арбітражному суду, в разі відправлення поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.

При цьому, відповідно до пункту 5.4 Регламенту, одержавши позовну заяву, відповідальний секретар надсилає позивачу Регламент, Рекомендаційний список арбітрів та повідомляє суму арбітражного збору, який позивач має сплатити на рахунок Торгово-промислової палати України.

Якщо очевидно, що Арбітражний суд не компетентний розглядати справу, він відмовляє у прийнятті позовної заяви і повертає її позивачу протягом 10 днів.

Після одержання належно оформленої позовної заяви відповідальний секретар Арбітражного суду протягом десяти днів повідомляє про це відповідача і надсилає йому копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також Регламент і Рекомендаційний список арбітрів.

Крім того, невиконання позивачем вимоги про представлення доказів про сплату арбітражного збору в 30-денний строк після одержання повідомлення є підставою для припинення арбітражного розгляду (5.6).

Згідно з пунктом 1.6 Регламенту питання про компетенцію Арбітражного суду в кожній конкретній справі вирішує голова Арбітражного суду.

Виходячи з викладеного, подання позовної заяви резидента ще не означає, що справу обов'язково буде прийнято у провадження та крім того, терміни "подання" та "прийняття" не є тотожними поняттями.

Враховуючи викладене, датою зупинення термінів, передбачених статтею 1 і 2 Закону, у разі подання підприємством позову про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом законодавчо встановлених термінів, до господарського суду - є винесення суддею ухвали про порушення провадження у справі, до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України - є прийняття Головою арбітражного суду постанови про прийняття справи до провадження.