Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон) передбачено, що "активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (арбітражного суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу".

Посилаючись на зазначений пункт, платники податків звертаються до податкових органів з вимогою врахування сплачених ними коштів у погашення податкових зобов'язань, що виникли за останнім терміном подання податкової звітності без врахування податкового боргу, що виник внаслідок непогашення або часткового погашення податкових зобов'язань минулих звітних періодів.

Разом з тим:

1. Підпунктом 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону визначено, що на наступний день після настання терміну сплати виникає право податкової застави на активи платника податків.

2. Законом визначені конкретні терміни погашення податкової заборгованості та передбачено, що:

- узгоджену суму податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, або у терміни, визначені у Законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про їх нарахування;

- у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п.5.3 ст.3 Закону);

- відповідно до ст.6 та 14 Закону платник податків може використати право на розстрочення або відстрочення податкового боргу чи стосовно недоїмки може бути досягнутий податковий компроміс.

Таким чином, при визначенні термінів погашення податкового боргу також не передбачено інших підстав (крім офіційного відстрочення (розстрочення)) для невиконання податкових зобов'язань за термінами, що минули, тобто платник податків, визначивши суму узгодженого податкового зобов'язання, бере на себе обов'язки зі сплати та сплачує її у повному обсязі або на умовах розстрочення, відстрочення податкового боргу або податкового компромісу у терміни, встановлені нормами Закону.