Щодо податкового стимулювання інвестиційної діяльності (огляд деяких аспектів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР із змінами і доповненнями), який введено в дію з 1 липня 1997 року, спрямованих на сприяння інвестиційній активності суб'єктів підприємницької діяльності).

Хоча вказаним Законом не передбачено спеціального звільнення від оподаткування прибутку, одержуваного від здійснення інвестиційної діяльності, разом з тим вказаним Законом встановлено принципово нову схему оподаткування прибутку підприємств, що сприяє ефективному господарюванню підприємств, зокрема шляхом надання можливості перенесення збитків на наступні податкові періоди та індексації тієї їх частини, що залишилася невідшкодованою валовими доходами звітного кварталу (стаття 6), що вирішує проблеми для підприємств в момент становлення або здійснення інвестиційної діяльності. Збільшенню обсягів власних інвестиційних ресурсів суб'єктів господарювання сприятиме новий порядок визначення амортизації та інші зміни, внесені вказаним Законом. Зокрема це стосується змін у визначенні основних фондів та їх груп, порядку визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань, норм амортизації, порядку застосування прискореної амортизації, можливості застосування щорічної індексації балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на індекс інфляції (стаття 8).

Оскільки особливості здійснення інвестиційної діяльності, а саме виготовлення, будівництво, установка або монтаж основних фондів або створення нематеріальних активів, пов'язаних із вказаною діяльністю, як правило, передбачають тривалий термін виконання таких робіт, то згідно із пунктом 7.10 статті 7 платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом). Названий порядок полягає зокрема у тому (пункт 7.10.11), що для цілей оподаткування витрати, понесені замовником довгострокового договору (контракту), відносяться до його валових витрат виключно у сумах коштів або майнових цінностей (нематеріальних активів), наданих виконавцю у вигляді авансів (передоплати) або вартості об'єкта довгострокового договору (контракту) або його частини, переданих на баланс замовника за підсумками податкового періоду надання таких авансів (передоплати) або передачі на баланс такого об'єкта чи його частини.

Норми вказаного Закону не перешкоджають залученню підприємствами кредитів, в тому числі довгострокових, при недостатності власних джерел фінансування капітальних вкладень. Відповідно до підпункту 5.5.1 статті 5 названого Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.