Згідно із статтями 67 та 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Верховною Радою України відповідно до повноважень, наданих їй пунктом 3 статті 85 Конституції України, прийнято Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (далі - Податковий кодекс), який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 1.1 статті 1 якого встановлено, що Податковий кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

При цьому, пунктом 7.3 статті 7 Податкового кодексу встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Законом України від 22.10.93 р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551) установлено ряд пільг, при цьому зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету встановлюються відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, при розгляді питання оподаткування доходів осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551, слід керуватися виключно нормами Кодексу.

Разом з тим, пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу передбачено, що податкове законодавство України, зокрема ґрунтується на таких принципах, як:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, громадянства фізичної особи.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю - Податковим кодексом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.