Державна податкова служба України за результатами розгляду запиту від 07.09.2012 р. № 319/1499 щодо витрат, які враховуються при оподаткуванні доходів осіб, які здійснюють адвокатську діяльність, повідомляє.

Оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс).

Згідно із підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Кодексу незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю, за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Статтею 178 Кодексу визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Оподатковуваним доходом адвоката вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Слід зазначити, що стаття 178 Кодексу не містить положень щодо затвердження нормативно-правового акта стосовно визначення переліку витрат осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Відповідно до пункту 178.6 статті 178 Кодексу фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1025, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 30.12.2010 р. за № 1425/18720.

Організаційно-правові засади здійснення адвокатської діяльності регулюються законом.

Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів (набрав чинності 15 серпня 2012 року). Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.