Державна податкова служба України розглянула лист <…> щодо оподаткування прибутку, отриманого від виробництва та продажу біопалива, виробництво та продаж якого проводиться суб'єктами господарювання на підставі договору про спільну діяльність, та повідомляє.

Відповідно до п. 4 ст. 176 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність.

Порядок оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи визначено пунктом п. 153.14 ст. 153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI , зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ). Спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність.

Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку (пп. 153.14.1, пп. 153.14.2 п. 153.14 ст. 153 ПКУ ).

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів (пп. 153.14.5 п. 153.14 ст. 153 ПКУ ).

Відповідно до п. 15 підрозд. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ (який діє з 1 січня 2011 року) тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняється від оподаткування, прибуток, зокрема, виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

Зазначена норма застосовується з урахуванням п. 21 підрозд. 4 розд. XX ПКУ .

Згідно із ст. 1 Закону України від 14.01.2000 № 1391-XIV "Про альтернативні види палива" (далі - Закон № 1391) альтернативними видами палива є тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини; біологічні види палива (біопаливо) - це тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватися як паливо або компонент інших видів палива.

Статтею 6 Закону № 1391 встановлено, що належність палива до альтернативного підтверджується документом про ідентифікацію палива, що видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному постановою Кабінетом Міністрів України від 5 жовтня 2004 р. № 1307 "Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного".

Свідоцтво видається строком на два роки за результатами розгляду Національним агентством з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів заяви про видачу свідоцтва та експертного висновку про наявність ознак альтернативного виду палива, яке надається в порядку та за формою, затвердженими наказом Державного комітету України з енергозбереження від 10.12.2004 № 183 .