Державна податкова служба України розглянула лист <...> щодо деяких питань оподаткування і повідомляє наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 29.11.2001 № 2866 "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Статтею 4 Житлового кодексу Української СРСР від 30.06.83 № 5464 (далі - ЖК) визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Призначення жилих будинків і жилих приміщень визначено статтею 6 ЖК, згідно з якою жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Крім того, згідно з пунктом 2 статті 813 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, діючим законодавством не передбачено використання житлового приміщення юридичними особами - наймачами без переведення до нежитлового фонду в господарській діяльності підприємства, окрім розміщення для проживання у ньому фізичних осіб - працівників підприємства та/або громадян, яким здійснюються послуги, пов'язані з основним видом діяльності підприємства.