Державна податкова служба України на Ваш лист від 07.12.2011 № 11312/8/15-326 щодо справляння плати по договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) повідомляє наступне.

Відповідно до пункту 12 розділу X Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, зі змінами та доповненнями (далі - Земельний кодекс), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (стаття 127 Земельного кодексу).

Так, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає, зокрема, на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 414 Цивільного кодексу власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.

Ця плата не є платою за землю, що сплачується до бюджету. Сторони самі визначають розмір плати за користування, періодичність її внесення (разовий або періодичний характер останньої), її форму, умови, порядок та строки виплати тощо.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс) плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.