В умовах переважно вільного ціноутворення під час формування цін доларовий еквівалент застосовується, як правило, на продукцію, в структурі собівартості якої є значна частка імпорту.

Зокрема, ціни на природний газ, нафту, електроенергію тощо до 1 січня 1999 року, згідно з діючим механізмом державного регулювання цін, встановлювалися у доларовому еквіваленті.

Оплата вартості вищевказаних товарів провадиться покупцями у національній валюті України, виходячи із ціни, встановленої в дол. США і перерахованої в національну валюту України за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на день зарахування коштів на рахунок постачальника.

У цілях пункту 7.3 статті 7 Закону України від 22.05.97 за N 283/97-ВР (283/97-ВР ) "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), перерахунку підлягають лише ті боргові зобов'язання платника податку, які утворилися за операціями, що відображаються у валових доходах або у валових витратах і розрахунки за якими здійснюються в іноземній валюті. Фактично угодою між покупцем і продавцем газу було передбачено проведення оплати в національній валюті України. Таким чином, ці суб'єкти з метою оподаткування не відображають в податковому обліку ніяких сум курсових різниць, починаючи з 1 липня 1997 року.

У разі фактичного перерахування постачальнику частини заборгованості за угодами, що передбачали компенсацію покупцем витрат постачальника у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти за вищевказаними поставками, такі фактично отримані суми відображаються у валових доходах продавця з відображенням у рядку 1 декларації про прибуток підприємства та в додатку "А" до неї, а також у валових витратах покупця з відображенням у рядку 12 декларації про прибуток підприємства та в додатку "Ж" до неї.