ДПАУ розглянула запит авіакомпанії щодо оподаткування і повідомляє.

Відповідно до п. 201.1 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп. "а" п. 201.11 ст. 201 Кодексу підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є, зокрема, транспортний квиток, що містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами. При цьому вищевказаною нормою не встановлено обмежень у використанні транспортного квитка як замінника податкової накладної залежно від цивільно-правової угоди (договір послуг, агентський тощо) чи категорії отримувача (безпосередній замовник чи посередник або агент). На підставі зазначеного авіакомпанія має право не видавати переліченим категоріям осіб за вказаними операціями податкові накладні.

Оформлення електронних перевізних документів, що застосовуються для оформлення авіаційного перевезення, здійснюється відповідно до ст. 60 Повітряного кодексу України, Конвенції щодо уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавської конвенції), наказу Державіадміністрації Мінтранспорту України від 20.01.2009 р. № 37, стандартів та рекомендацій, викладених у резолюціях Міжнародної авіаційної транспортної асоціації (IATA), яка ініціювала вилучення з 01.06.2008 р. паперових квитків з продажу через мережу агенцій, акредитованих у IATA. У разі невпровадження технології електронних квитків у вказаний термін авіакомпанії - члени IATA втрачають право продажу квитків через агентську мережу.

Згідно із ст. 5 Закону України від 22.05.2003 р. № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути переданий, збережений і перетворений у візуальну форму.