Державна податкова служба України розглянула лист державного підприємства "Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України" від '...' щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту при реалізації квитків на автобусні перевезення особами, які безпосередньо не є перевізниками, і повідомляє.

Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Приймаючи до уваги те, що послуга з перевезення надається пасажиру безпосередньо перевізником, слід враховувати, що квиток на проїзд автобусом є документом установленої форми, який підтверджує факт укладення договору перевезення (підпункт 10 пункту 2 розділу I Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 р. № 176 (далі - Правила № 176)), та укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об'єктом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж квитка на проїзд автобусом.